Колись дуже давно, ще у XIII столітті, величезними землями в долині Луари володіла родина де Марк. Була тут і стара фортеця, оточена водяними ровами та пов’язана з берегом річки Шер підйомним мостом. Обставини склалися так, що на початку XVI століття сім’ї довелося продати не лише землі, а й фортецю. Купив їх інтендант з фінансових справ у Нормандії Томас Бойє. Незабаром на цих землях з’явиться унікальний витвір — «замок п’яти королев» Шенонсо.
Фото: Benh LIEU SONG, https://www.flickr.com/photos/blieusong/7229545494/ (https://creativecommons.org/licenses/by-sa/2.0/)
Фото: Benh LIEU SONG, https://www.flickr.com/photos/blieusong/7229534230/ (https://creativecommons.org/licenses/by-sa/2.0/)
Фото: Jun, https://www.flickr.com/photos/biker_jun/4660421281/ (https://creativecommons.org/licenses/by-sa/2.0/)
Через деякий час Томас пішов на війну, а його дружина Катрін Брісонне зайнялася будівництвом нового замку. Стару фортецю було знесено, від неї залишилася лише одна вежа. Тоді й збудували цей чудовий палац Шенонсо. Він має прямокутну форму з невеликими вежами по кутах. У 1521 році будівництво було завершено, а за кілька років помер спочатку господар маєтку, а потім і його дружина. Землі та замок успадкував їхній син Антуан. Але королю Франциску I дуже подобався цей палац, і він, нібито за батькові борги, відібрав його у спадкоємця.
Фото: Steve Collis, https://www.flickr.com/photos/swampa/8726158684/ (https://creativecommons.org/licenses/by/2.0/)
Фото: photophilde, https://www.flickr.com/photos/photophilde/2389568538/ (https://creativecommons.org/licenses/by-sa/2.0/)
Долі було завгодно, щоби замком керували жінки. Після смерті Франциска I королем став його син Генріх ІІ. Він подарував Шенонсо своїй колишній виховательці, а нині фаворитці Діані де Пуатьє.
Фото: Joe Shlabotnik, https://www.flickr.com/photos/joeshlabotnik/500708178/ (https://creativecommons.org/licenses/by/2.0/)
Фото: Nelson Minar, https://www.flickr.com/photos/nelsonminar/9593739/ (https://creativecommons.org/licenses/by-sa/2.0/)
Фото: Wolfgang Jung, https://www.flickr.com/photos/wolfgangjung/6012822292/ (https://creativecommons.org/licenses/by-nd/2.0/)
Ставши господаркою замку, Діана де Пуатьє не сиділа склавши руки. Вона сама господарювала, контролювала всі рахунки, провела опис володінь та майна. У 1556 році було збудовано кам’яний міст через річку Шер. А ще вона створила біля замку чудовий парк та фруктовий сад, у якому росли такі дива, як артишоки та дині.
Фото: gωen, https://www.flickr.com/photos/myoplayer/6905126170/ (https://creativecommons.org/licenses/by-sa/2.0/)
Фото: flo21, https://www.flickr.com/photos/flo21/1431144150/ (https://creativecommons.org/licenses/by-sa/2.0/)
Фото: Joe Shlabotnik, https://www.flickr.com/photos/joeshlabotnik/500754845/ (https://creativecommons.org/licenses/by/2.0/)
В 1559 король Генріх II помер від рани, нанесеної йому під час турніру. Його дружина Катерина Медічі відібрала Шенонсо у своєї суперниці Діани де Пуатьє. Тут вона влаштовувала чудові свята на честь своїх синів.
Фото: Alessio Milan, https://www.flickr.com/photos/malexorg/221981478/ (https://creativecommons.org/licenses/by-sa/2.0/)
Фото: Moto Itinerari, https://www.flickr.com/photos/motoitinerari/20598126260/ (https://creativecommons.org/licenses/by-sa/2.0/)
Медічі не лише святкувала у замку. Вона наказала збудувати на кам’яному мосту 2-поверхову галерею. При ній було розбито новий сад, у якому росли лимонні та апельсинові дерева, були створені чудові фонтани та гроти, побудовано бібліотеку. Медічі ще більше розвинула справу, розпочату Діаною де Пуатьє. Вона організувала виробництво шовку, створила королівське орлеанське полотно. І доходи від маєтку значно зросли.
Фото: Michel Colin, https://www.flickr.com/photos/michel_colin/14426449132/ (https://creativecommons.org/licenses/by/2.0/)
Фото: Steve Collis, https://www.flickr.com/photos/swampa/8725042023/ (https://creativecommons.org/licenses/by/2.0/)
Після смерті Катерини Медічі у 1589 році замок переходить до дружини Генріха III Луїзи Лотарінгської. Її прозвали «білою королевою». Після того, як Генріх III був убитий, вона обладнала одну з кімнат замку під склеп, затягнула його чорною тканиною, а сама до закінчення своїх днів жила в цій кімнаті і ходила в білому жалобному одязі.
Фото: Cathy T, https://www.flickr.com/photos/misschatter/5659557230/ (https://creativecommons.org/licenses/by/2.0/)
Фото: Steve Collis, https://www.flickr.com/photos/swampa/8726157952/ (https://creativecommons.org/licenses/by/2.0/)
Останнім із королів, які жили у Шенонсо, був Людовік XIV у 1650 році. З цього моменту почалося запустіння замку. Воно перервалося, коли одне крило було переобладнане на монастир капуцинів.
Фото: Dennis Jarvis, https://www.flickr.com/photos/archer10/15290962140/ (https://creativecommons.org/licenses/by-sa/2.0/)
Фото: Dennis Jarvis, https://www.flickr.com/photos/archer10/15291179879/ (https://creativecommons.org/licenses/by-sa/2.0/)
1733 року замок купив Клод Дюпен. Його дружина Луїза Дюпен врятувала Шенонсо від руйнування. Вона оновила меблі, зробила кімнати затишнішими. Велика прихильниця мистецтв та літератури, Луїза влаштувала у замку модний салон та невеликий театр. У неї в гостях були Монтеск’є, Вольтер, Фонтенель. А Жан Жак Руссо був секретарем мадам Дюпен та наставником її дочки. 1799 року мадам Дюпен померла у віці 93 років. Похована вона у парку.
1864 року Шенонсо купує мадам Пелуз. Реставрація замку стає справою її життя. Завдяки їй замок набув того стану, в якому його залишив Бойє.
Фото: Dennis Jarvis, https://www.flickr.com/photos/archer10/15477263302/ (https://creativecommons.org/licenses/by-sa/2.0/)
Фото: Dennis Jarvis, https://www.flickr.com/photos/archer10/15291002779/ (https://creativecommons.org/licenses/by-sa/2.0/)
У 1888 році замок був конфіскований за борги. Через якийсь час його купив Анрі Менье, багатий промисловець, родині якого Шенонсо належить і сьогодні.
Фото: MilStan, https://www.flickr.com/photos/milstan/4346683606/ (https://creativecommons.org/licenses/by-sa/2.0/)
Фото: chelmsfordblue, https://www.flickr.com/photos/chelmsfordblue/4977418779/ (https://creativecommons.org/licenses/by/2.0/)
Наразі замок повністю відновлений та приймає відвідувачів. У службових приміщеннях, де раніше були стайні, розміщується Музей воскових фігур «Галерея дам». Там можна побачити мадам Бойє, Діану де Пуатьє та короля Генріха II, Луїзу Дюпен, яка приймає Руссо та Вольтера.
Фото: Dennis Jarvis, https://www.flickr.com/photos/archer10/15291624768/ (https://creativecommons.org/licenses/by-sa/2.0/)
Фото: Dennis Jarvis, https://www.flickr.com/photos/archer10/15478041282/ (https://creativecommons.org/licenses/by-sa/2.0/)
Тут можна здійснити прогулянку на човні, подивитися чудовий сад, ферму XVI століття та ательє квітів, в якому складають чудові букети для прикрашання замку.
Замок Шенонсо, як дістатися:
Відстань від Парижа до самого замку становить близько 230 кілометрів, що з огляду на наявність розвиненої мережі швидкісних залізниць дозволяє подолати цю відстань досить швидко на потязі. Час, який займе поїздка з Парижа машиною, практично можна порівняти з часом, який витратить мандрівник, сівши на поїзд.