, заснований у другій половині 13 століття в окрузі Кутна-Гора, свого часу належав імператору Карлу IV){kind=link}
Замок Жлебі (Жлеби), заснований у другій половині 13 століття в окрузі Кутна-Гора, свого часу належав імператору Карлу IV та королю Сигізмунду. Це чудове місце для подорожі одного дня з Праги, адже він знаходиться на відстані лише 70 кілометрів від столиці.
Під час облоги у 1427 році замок здався гуситам, які потім частково зруйнували його та спалили. У середині століття Іоанн Візмбурк провів масштабну реконструкцію будівлі, яка в результаті перетворилася на одну з твердинь королівської влади Георгія Подебрада (1420–1471) у Східній Богемії.
Час не стояв на місці. Протягом століть замок неодноразово розбудовувався. Сьогоднішній вигляд він набув завдяки Вінценцу Карлу фон Ауершпергу, який перетворив стародавній форпост на одну з найчарівніших романтичних будівель у Чехії. Стародавній тірольський рід Ауершпергів володів замком з 1754 по ХХ століття.
Свій неоготичний замок граф спроектував за принципом “Мій дім – моя фортеця”. Він збирав старовинні предмети з усієї Європи – від меблів, картин, гобеленів та килимів, посуду, скла до історичної зброї – все продумано до найдрібніших деталей. Але водночас він, не вагаючись, використав найбільш передове на той час обладнання для повсякденної роботи свого «середньовічного» господарства.
В інтер’єрі замку Жлебі можна побачити багату колекцію зброї та обладунків (турнірні обладунки першої половини 16 століття, саксонські лицарські обладунки та повний комплект кінської збруї), 188 картин на склі (найстаріший предмет датується 1503 роком), обтягнуті шкірою з блакитним та золотим декором стіни, пізньоготичні дерев’яні панелі, старовинні кахельні печі та унікальну кухню, обладнання якої працює досі.
До замку примикає англійський парк, де живуть білі олені. Легенда свідчить, що на того, хто побачить тут цю благородну тварину, неодмінно чекає успіх
У 1938 році, після смерті Франца Йосипа Ауершперга, замок Жлебі успадкував його син Фердинанд (1887-1942), який помер бездітним невдовзі після батька. Після нього замок успадкувала сім’я його сестри, а 1945 року комплекс було конфісковано. На даний час він належить державі, а керує ним Інститут національної спадщини.
