Шато-де-Валь, розташований комуні Ланобр у департаменті Кантал, є одним з найбільш добре збережених і одним із найпримітніших замків Верхньої Оверні. Ця велика фортеця оточена шістьма баштами, різні дахи яких надають будівлі оригінального зовнішнього вигляду. Готична каплиця 15 століття у головному дворі присвячена святому Блезу. У замок ведуть ковані залізні двері, прикрашені гербом родини д’Естен. На верхні поверхи можна потрапити гвинтовими сходами з вестибюля, який спочатку був відкритим двором.
Шато-де-Валь був заснований на початку 13 століття молодим представником родини Тіньєр. Він переїхав сюди зі свого родового замку Тіньєр, розташованого на пагорбі навпроти. Тоді Валь називався Енваль. Новий форпост було зведено на місці фортеці 10 століття, що знаходилася у володінні його сім’ї з 1150 року.
У першій половині XV століття Шато-де-Валь придбав Гійом IV д’Естен, який був камергером Карла VII. У 1450 році він перебудував будинок і надав йому нинішнього вигляду. Минав час, і замок почав потихеньку занепадати, але залишався в сім’ї Естенів до 1660 року, коли він був проданий нащадком, який проживав при королівському дворі у Версалі і потребував грошей.
Казковий Шато-де-Валь, розташований посеред мальовничої водойми, був заснований на початку XIII століття. Його відмінність – шість веж, кожна з яких має різний зовнішній вигляд
Між 1660 та 1685 роками різні власники відновили напівзруйновану фортецю. Однак на початку XVIII століття Шато-де-Валь став непридатним для проживання, після чого його остаточно покинули і зруйнували. Руїни придбав купець Ігнас Дюбуа де Сент-Етьєн у 1779 році. Він повністю відновив замок і зробив його своїм будинком, але у 1793 році, під час Французької революції, комплекс був конфіскований і розграбований. Тим не менш, син Сент-Етьєна викупив його у 1805 році.
У 1814 році Шато-де-Валь придбав купець Андре Лонгвіль, який просто хотів заробити на вирубці замкового парку, продавши деревину. Крім того, він планував знести замок, щоб продати каміння, але місцева влада вигнала підприємливого ділка за рішенням суду у 1837 році.
Новий власник почав відновлювати стародавню будівлю. У 1865 році комплекс купив Жуль Сушар, французький консул у Бостоні, США. Він завершив реставрацію, започатковану попереднім власником. У 1896 році Шато-де-Валь успадкувала родина Арсі.
У 1942 році розпочалися роботи з будівництва греблі на річці Дордонь. Шато-де-Валь, розташований на пагорбі зі східного боку долини річки, планувалося приховати під водами нового водосховища
Сім’я Арсі з’їхала звідси, забравши всі меблі та цінні речі, у 1946 році. Плани щодо водосховища змінилися та замок виявився незатопленим. Проте старовинний комплекс залишився без нагляду та був пограбований у 1949 році. Незабаром він був покинутий і піддавався вандалізму до 1951 року, коли місцева комуна Бор-лез-Орг забезпечила його безпеку.
Рада міста Бор-лез-Орг купила замок у 1953 році. Його відреставрували та перетворили на туристичну пам’ятку. Зараз Шато-де-Валь розташований на невеликому півострові у водах водосховища Бор-лез-Орг, а його розкішний парк назавжди зник під хвилями.
