Королівський палац Ажуда в Лісабоні був збудований у 1795 році. Після того, як королівська резиденція на набережній була повністю зруйнована землетрусом 1755 року, король вирішив, що безпечніше жити на пагорбі. Вибраним місцем виявилася Ажуда, яка менше постраждала від стихійного лиха. Нова резиденція, побудована з дерева аби краще протистояти землетрусам, стала відома як Дерев’яний палац або Королівський барак. Вона була резиденцією португальського королівського двору з 1761 до 1794 року.
Національний палац Ажуда в Лісабоні був офіційною резиденцією португальської королівської родини з часів сходження на трон короля Луїша I у 1861 році і залишався їй до 1910 року, коли Португалія стала республікою
У 1794 році, за королеви Марії I, до королівської резиденції прийшла чергова біда: потужна пожежа повністю знищила не лише королівський дім, а й значну частину цінностей, що знаходилися в ньому. Через два роки (1796) почалося будівництво нового палацу. Цього разу – з каменю та відповідно до модних на той час архітектурних віянь.
Через п’ять років будівництво було припинено. Ідея полягала в тому, щоб адаптувати його до неокласичного стилю, який був новою архітектурною течією того часу. Це завдання так і не було повністю виконано з багатьох причин, включаючи втечу королівського двору до Бразилії.
Палац, що став останньою королівською резиденцією Португалії, мав стати одним із найбільших у Європі та світі, з садами, що спускаються до річки. Проте було завершено лише п’яту частину початкового проекту. Коли армія Наполеона вторглася до Португалії у 1807 році, королівська родина втекла до Бразилії і фактично кілька років правила з колонії, тому будівництво було перервано.
На той час, коли члени королівської родини повернулися, багато хто вважав за краще, щоб країна стала республікою, що й сталося 1910 року. Це означало, що палац більше не був королівським, тому неокласична резиденція залишилася недобудованою і перетворилася на музей. Тут також іноді проводяться офіційні церемонії, але зазвичай він відкритий для публіки.
