Баварія, як жодна інша федеральна земля Німеччини, славиться своїми замками та палацами. Розкішний Нойшванштайн і розташований зовсім поруч вишуканий Гоеншванґау, «золотий» Херренкімзее, неприступні фортеці Фесте Кобург та Плассенбург… Цей список можна продовжувати і продовжувати. Серед цієї найбагатшої архітектурної та культурної спадщини особливе місце займають резиденції, побудовані для божевільного короля Людвіга II. До них належить і пишний палац Ліндерхоф, який знаходиться всього за кілька десятків кілометрів від знаменитого своєю архітектурою та гірськолижними курортами містечка Гарміш-Партенкірхен.
З трьох палаців, збудованих «божевільним» королем Людвігом II, палац Ліндерхоф був єдиним, робота над яким була завершена за життя короля. Інші амбітні проекти були закінчені вже після його смерті.
Свою назву палац отримав завдяки плакучій вербі (нім. Linde), яка росте в навколишньому парку. Маленький палац був зведений на місці старого мисливського будиночка, який належав батькові Людвіга. 1869 року будиночок був демонтований, щоб звільнити місце для нової розкішної будівлі. Того ж року Людвіг викупив навколишні землі біля бенедиктинського абатства, аби звести тут справді королівську резиденцію.
Людвіг спочатку планував будувати не розкішний палац, де можна було б приймати гостей, а будинок, де можна було б сховатися від сторонніх очей — на кшталт Малого Тріанона, який був місцем відпочинку Марії Антуанетти. Роботи під керівництвом архітектора Георга Доллмана, який будував палац Херренкімзеє, було завершено до 1879 року.
Сліпуча білизна стін та дивовижне поєднання стилів рококо та бароко створюють витончений і таємничий образ палацу. А розкішні зелені сади та густий ліс ефектно підкреслюють його. Захований від сторонніх очей замок добре прихований природним заповідником Аммергебіргу.
Розкішний інтер’єр палацу Ліндерхоф – це 10 розташованих симетрично залів. Замок Людовіка XVI став натхненням для багатого внутрішнього оздоблення у стилі бароко. Портрети, статуї, дзеркала, позолота, синій текстиль, гобелени, різьблення по дереву, ліпнина, картини — все буквально кричить розкішшю.
У палаці є канделябри зі слонової кістки та килими зі страуса. Натхненний Версалем, Людвіг створив дзеркальний образ спальні «короля-сонце» Людовіка XIV, і назвав себе «король-ніч». Як і замок Нойшванштайн, Ліндерхоф був перейнятий творчістю композитора Ріхарда Вагнера. Багато кімнат присвячені сюжетам його найбільш визначних творів.
У лісистій гірській місцевості Людвіг розбив величезні декоративні сади, ідеї для яких були запозичені з інших країн та епох. Можливо, найекстравагантнішим є грот Венери — штучна печера зі ставком та водоспадом. Людвіг любив веслувати у золотому човні. Для освітлення гроту використовувалася перша у світі електростанція, а вода у ставку підігрівалася сімома печами.
У 2016 році у палаці було розпочато реставрацію, яку планували завершити у 2024 році. Але навіть незважаючи на проведення робіт палац Ліндерхоф захоплював та створював відчуття чарівної казки.
